Надмірна тривога: як тривожність формує уникання, обмежує потенціал людини — та як повернути собі рух життя

Надмірна тривога: як тривожність формує уникання, обмежує потенціал людини — та як повернути собі рух життя

Багато людей не вважають себе тривожними. Частіше вони описують свій стан як обережність, втому або «не найкращий момент для змін». Ззовні це може виглядати як раціональний вибір. Проте в психологічній практиці нерідко з’ясовується, що за таким вибором стоїть тривога, яка поступово звужує життя через уникання.

Що таке тривога з наукової точки зору

Тривога — це еволюційно сформований механізм виживання.

Вона активується структурами мозку, зокрема мигдалеподібним тілом, яке відповідає за швидке виявлення загрози. Цей механізм працює швидше, ніж свідоме мислення, і готує організм до дії: втечі, боротьби або завмирання.

Саме завдяки тривозі людина не підходить близько до хижака, не переходить дорогу на червоне світло і реагує на потенційну небезпеку ще до того, як повністю її усвідомить.

Як зрозуміти, чи ця тривога зараз корисна? Корисно поставити собі кілька запитань:

Чи є тут реальна загроза моїй безпеці?

Чи допомагає тривога мені діяти ефективніше, чи лише зупиняє?

Чи зникне вона, якщо я уникну ситуації, і чи повертається знову?

Чи розширює мій вибір ця реакція, чи звужує його?

Якщо тривога переважно веде до уникання і зменшення активності, найімовірніше, вона вже не виконує захисної функції.

Експозиція як спосіб виходу з уникання і «завмирання»

Одним із найефективніших доказових методів роботи з тривогою є експозиція. Експозиція полягає у поступовому, контрольованому контакті з ситуаціями, яких людина уникає через тривогу.

Ключові принципи методу:

поступовість і передбачуваність;

відмова від уникання і «заспокійливих» ритуалів;

перебування в ситуації до природного зниження тривоги.

Завдяки повторному досвіду мозок отримує нову інформацію: ситуація не є небезпечною, а тривога може зменшуватися без втечі. Це поступово відновлює здатність рухатися, діяти і повертатися до повнішого життя.